| Використання цієї моделі при створенні творчого контенту дозволене лише за умови вказання Вікі як власника моделі ("Моделі взяті з Вікі з "Котів-Вояків"", бажано додавати посилання). Переробляти, модернізувати, змінювати моделі під себе заборонено. |
 |
Хороша стаття Ця стаття входить до переліку хороших статей нашої Котопедії. Це означає, що стаття максимально інформативна, містить актуальну інформацію, якісно написана і має принаймні одну ілюстрацію. |
 |
Увага, це незавершена стаття. Це означає, що у ній відсутня деяка інформація або деякий шматок тексту потребує шліфування. Ви можете допомогти Вікі з Котів-Вояків і самостійно доповнити статтю. | |
| Доробити: «Четвертий новак» | ||
«Ти будеш прекрасним провідником, — ледь шепнула Синьозірка. — Одним з найвеличніших за всю історію лісу. Своїм теплом ти оберігатимеш Клан, а своїм полум'ям його захищатимеш. Ти будеш Вогнезором, світлом Громового Клану. »
|
| Синьозірка Вогнесерду перед смертю, «Небезпечний шлях», р. 27, ст. 331 |
Вогнезір — стрункий і сильний[1], вродливий яскравий[2] рудий кіт із полум'яним хутром[3], густою[4] й товстою[5] пошрамованою[6] шубкою кольору вогню, пронизливими[7], ясно-зеленими очима[8] , гострими і гачкуватими[9], як бритва, кігтями[10] та шрамом на боку[6]. Коли Вогнезір був кицюнею, в нього був темний нашийник із жовтим дзвіночком на ньому[11].
Характер[]
Вогнезір це добрий, миролюбний і спокійний кіт. Ще з дитинства він проявляв відвагу та рішучість, не притаманну для кицюнь. Коли він потрапив до Громового Клану, то намагався всіма силами довести свою відданість, що відкрило в ньому його справжню силу та мужність. Цей кіт вельми справедливий і чесний, ретельно обдумує, перш ніж приймати рішення. Вогнезір також доброзичливий до котів інших Кланів і готовий допомогти їм, якщо це потрібно, але він завжди буде відданий лише своєму Клану, що не раз доводив.
Вогнезір сильний боєць, сильніший, ніж думають інші коти. Він готовий вбити кожного, хто скривдить когось з його близьких. Вогнезора справді можна назвати вірним другом, оскільки він до останнього приховував зустрічі Сіросмуга із Срібнострумкою. Любить свою сім'ю і друзів. Доволі цілеспрямований, співчутливий і небайдужий до чужих проблем.
Життєпис[]
Спецвидання «Пророцтво Синьозірки»[]
У пролозі переповідаються події з «Небезпечного шляху».
Синьозірка під час патрулювання помічає Рудька, якого в подальшому планує запросити до Клану.
Цикл «Пророцтва починаються»[]
На волю![]
Домашньому коту Рудьку починає бачити сни, в яких він полює в лісі. Одного разу він вирішує піти до лісу «на оглядини». Але майже відразу кіт помічає дивну істоту, яка незабаром нападає на нього. Невідомою істотою виявляється кошеня Сіролап. Вони б'ються, аж доки їх не застає патруль Громового Клану, що складається з Синьозірки та Левосерда. Від них Рудько дізнається про життя лісових котів. Синьозірка хвалить Рудька за бій та пропонує приєднатися до Клану й дає добу на роздуми.
Наступного дня кіт вирушає до Громового Клану разом з Левосердом і Білоштормом. Там він б'ється з Довгохвостом і втрачає свій нашийник. Потім Синьозірка нарікає Рудька новим новацьким ім'ям — Вогнелапом.
Після церемонії до Клану прибуває Круколап, і Вогнелап (разом з іншими котами) дізнається про смерть Громового воєводи — Рудохвоста.
Вже майже одразу після приєднання до Клану Пісколапка та Порохолап ображають Вогнелапа через його походження, Сіролап каже Вогнелапу, аби він не звертав уваги. З часом у Вогнелапа налагоджуються дружні стосунки з Сіролапом.
Під час полювання Вогнелап знаходить кішку Жовтоіклу, коли вона полювала на території Громового Клану. Кіт на неї нападає, але згодом відпускає, бо бачить слабкість киці. Він вирішує допомогти та ловить кроля. Жовтоікла не доїдає його, і Вогнелап порушує Вояцький правильник, з'ївши здобич до того, як її з'їли королеви й старійшини. Невдовзі їх застає Громовий патруль. Синьозірка бере у полон стару медикицьку та оголошує, що сама буде тренувати Вогнелапа і, водночас, за порушення Вояцького правильника, виголошує коту покарання — доглядати за полоненою.
Вогнелап дізнається від Круколапа, що насправді Тигрокіготь вбив Рудохвоста — попереднього воєводу Клану.
Після викрадення кошенят рудий кіт дізнається про смерть його коханої Плямолистки. Він гірко оплакує її погибель.
Вогнелап допомагає Круколапу втекти від свого наставника.
Після битви з Тіньовим Кланом Вогнелап стає вояком та отримує своє нове вояцьке ім'я — Вогнесерд.
Вогонь і крига[]
Вогнесерд дуже занепокоєний тим, що Тигрокіготь тепер воєвода Клану. Йому не дають спокою злі вчинки Тигрокігтя. Рудий вояк вирішує розповісти правду про вбивцю провідниці, але Синьозірка йому не вірить. Згодом вона доручає Вогнесерду та Сіросмугу знайти й повернути Вітряний Клан. Вояки виконують завдання , і Вогнесерд навіть здружується з деякими Вітряними котами.
Через можливий напад з боку Річкового Клану було вирішено тренувати більше новаків, тож Вогнесерд отримує собі ученицю — Попелапку.
Пізніше вояк зустрічається зі своєю сестрою Принцесою, що живе у Двоногів.
Вогнесерд помічає, що Сіросмуг став часто зникати, тому кіт вирішує прослідкувати, куди ходить його друг, та застає його разом із Річковою кішкою — Срібнострумкою. Рудий вояк наголошує, що таким чином він порушує Вояцький правильник, але товариш не слухає Вогнесерда. Це дуже розчаровує Громового вояка.
Синьозірка захворює зеленим кашлюком, тому Жовтоікла відряджає Вогнесерда назбирати котячої м'яти для провідниці. У цей же ж час Тигрокіготь наполягає на тому, аби Синьозірка побачила сліди полювання Тіньового Клану біля Громошляху, але вона не може туди піти через хворобу. Вогнесерд попереджує Попелапку не виходити з табору, тим паче не йти до Тигрокігтя. Вогнесерд обіцяє, що сам передасть звістку про Синьозірку йому. Назбиравши котячої м'яти, кіт чує пронизливий, високий вереск. З'ясовується, що то Попелапка, яка не послухала свого наставника і пішла до Громошляху. Вона калічить задню лапу й тепер не має можливості стати воячкою. Для Вогнесерда це стає справжнім шоком, він дуже хвилюється за неї, а паніки додає те, що Попелапка його перша учениця. Пізніше він знову зустрічається зі своєю сестрою та ділиться з нею своїми хвилюваннями.
Вогнесерд і досі непокоїться через те, що йому доводиться покривати походеньки Сіросмуга.
Згодом вояк знову бачиться з Принцесою. Вона віддає йому свого первістка — Хмарка. Кіт, здивований таким рішенням своєї сестри, відносить кошеня до Клану. Громові коти цим не задоволені, але Синьозірка дозволяє Хмаркові залишитись. Вогнесерд з усіх сил намагається захистити племінника від злих язиків.
Після зникнення Хмарка Вогнесерд разом з Піскоштормою йде на його пошуки. Коли кошеня знаходять, Синьозірка каже, що не вдоволена таким самоуправством Вогнесердового небожа, на що вояк обіцяє як слід навчити Хмарка дотримуватися Вояцького правильника.
Коли Річковий та Тіньовий Клани нападають на Вітряний, Вогнесерд приймає участь у битві. Там він б’ється з Срібнострумкою, але одразу відпускає її. Сіросмуг вдячний другові за це.
Ліс таємниць[]
Вогнесерд разом з Сіросмугом вирушає до колишнього Громового новака – Круколапа, аби дізнатись подробиці смерті Рудохвоста. Він розповідає, що Рудохвіст наказав йому тимчасово сховатися в ущелині, а сам зціпився з Річковим котом Каменешубом. Але Дубосерд врятував свого вояка. Рудохвіст посміявся над цим вчинком і напав на Дубосерда, але їхній бій перервав обвал. Громовий воєвода зміг врятуватись (на відміну від Річкового), та згодом на нього нападає та вбиває Тигрокіготь. Також самітник розповідає про дивні слова Дубосерда: «Жоден Громовий кіт не зачепить Каменешуба». Вогнесерд не розуміє значення цих слів, але запам’ятовує їх.
Потім друзі йдуть до Річкового Клану. Там Мрячконіжка розповідає, що їхній воєвода й справді загинув від обвалу. Ще через деякий час вони зустрічаються із Сіротонею, яка розказує, що вона не справжня мати Мрячконіжки і Каменешуба — Дубосерд приніс їх, ще кошенят, від яких пахло Громовим Кланом, до неї та попрохав узяти. Вогнесерд обіцяє нікому про це не розповідати.
Коли настає відлига, рудий вояк разом із своїм другом йде перевіряти кордон нижче Сонячних Скель,. Там вони знаходять потопаючих кошенят і кидаються їх рятувати. Але друзів застає Леопардошубка та звинувачує у крадіжці кошенят. Річкова воєвода відводить Громових котів до Кривозора, де ті доводять свою невинуватість. Вони дізнаються, що в Річкового Клану мало здобичі, тому обіцяють полювати для них. За цією справою котів застає Тигрокіготь та відводить їх до Синьозірки, яка виголошує покарання.
Коли помирає Срібнострумка, Вогнесерд втішає Сіросмуга та Попелапку. Його викликає Синьозірка, від якої кіт дізнається, що Каменешуб і Мрячконіжка — діти Громової провідниці.
Згодом Вогнесерд отримує собі в учні свого племінника — Хмарка.
Вояк проводжає Попелапку та Жовтоіклу до Високих Скель, де колишня Вогнесердова новачка стане новачкою медикиці.
Під час нападу волоцюг на Клан, вояк рятує Синьозірку від Тигрокігтя, який хотів її вбити. Тоді Синьозірка просить Вогнесерда розповісти Кланові правду про воєводу — він так і робить. Тигрокігтя виганяють, а новим воєводою стає Вогнесерд.
Здіймається буря[]
Воєвода дуже хвилюється через кошенят Тигрокігтя. Вони йому дуже нагадують їхнього батька. Кіт ділиться своїми переживаннями з Попелюшкою. Вона заспокоює його та допомагає обрати виховників для новаків.
Вогнесерд на прохання Синьозірки вирушає разом із нею до Місяцескелі, хоч подорож виявляється невдалою через Вітряних котів.
Вогнесерд потроху починає усвідомлювати, що йому небайдужа Піскошторма.
Кіт дуже засмучується, коли Хмаролапа забирають Двоноги. Він вагається, де тому буде краще, але знаходить сили повернути племінника до Громового Клану
Коли було вбито Вітрогона, Вогнесерд зустрічається із Тигрокігтем біля Громошляху. Вони б’ються, але на допомогу вчасно приходить Сіросмуг із Каменешубом, Тигрокіготь тікає, а Вогнесерд дякує Річковим котам.
Під час пожежі воєвода допомагає однокланцям рятуватись. Кіт рятує Ожинка, але губить Жовтоіклу. Пізніше він її знаходить, але медикиця помирає. Вогнесерд гірко оплакує її смерть, адже вона була йому, як мати. Кіт вагається: чи правильно він вчинив, врятувавши Тигрокігтевого сина, а не Жовтоіклу.
Душевний стан провідниці ще дужче погіршується, тому Вогнесерд переймає й обов’язки провідника і веде Клан на Зборище замість Синьозірки.
Небезпечний шлях[]
Вогнесерд, як більшість Громових котів, дуже дивується, коли на Зборищі стає відомо, що Тигрокіготь — новий провідник Тіньового Клану. Воєвода розповідає про це Синьозірці. Вона, звісно, шокована такою звісткою, тому наказує збільшити кількість патрулів, призначити на терені вартових та охороняти кордон із Тіньовим Кланом. Вогнесерд намагається заперечити, але все-таки зробив так, як було наказано.
Рудий кіт разом із Піскоштормою зустрічає Сіросмуга. Вогнесерд дуже сумує за тими часами, коли вони завжди були разом. Коли Сіросмуг йде, Вогнесерду боляче дивитись, як його товариш стрибає у воду та перепливає на інший берег. Вояк би віддав все, аби Сіросмуг повернувся до Громового Клану, але мусить визнати, що його навряд чи коли-небудь приймуть назад.
Вогнесерд бачить, як Тигрозір випитує у Сіротоні про Громових кошенят, та як вона помирає. Вогнесерд пропонує Річковим котам допомогти забрати тіло старійшини до табору, але ті відмовляються.
Громовий воєвода бачить, як Темносмуг веде до Тигрозора Ожинка та Вохроньку. Вогнесерд відводить вояка та кошенят додому.
Коли Громові коти знаходять на своїй території рештки кролів, Синьозірка звинувачує Вітряний Клан у крадіжці здобичі та має намір піти на них війною. Вогнесерд вважає, що то собака краде здобич, а Вітряний Клан не винний, але Синьозірку йому переконати не вдається, тому він йде до Вітряного провідника – Високозорого. З ним Громовий воєвода домовляється про зустріч провідників в обхід волі Синьозірки. Таким чином битви вдалося уникнути, але Синьозірка втрачає довіру до свого воєводи.
Вогнесерд бере собі в учні Ожинка, сина Тигрозора, бо вважає, що за ним треба пильнувати, щоб бути певним, що той повністю відданий Громовому Кланові. Згодом Вогнесерд, на прохання Ожинолапа та Вохролапки, розказує їм правду про їхнього батька.
Коли коти знаходять зграю собак, Вогнесерд евакуює Клан і придумує план, як відвести собак від табору. Усе йде добре, доки не з’являється Тигрозір. Потім несподівано з’являється Синьозірка та допомагає Вогнесерду, але сама падає в урвище. Вогнесерд разом з Мрячконіжкою та Каменешубом витягують її. Провідниця зізнається, що в останній момент її розум прояснився та вона вирішила, що зобов’язана допомогти Кланові. Вона просить вибачення у своїх дітей, а також каже Вогнесерду, що він і є тим самим вогнем, про який сказано в пророцтві Плямолистки, та називає Вогнесерда провідницьким ім’ям. Вогнесерд жаліється за Синьозіркою, своєю провідницею.
Темні часи[]
Після смерті Синьозірки Вогнесерд з Мрячконіжкою та Каменешубом відносять її тіло до табору, де Вогнесерд дозволяє річковим котам попрощатися з їхньою матір’ю. Кіт просить Орлякошуба приглянути за Темносмугом, а потім востаннє ділиться язиками з провідницею.
Наступного ранку він вирушає до Місяцескелі, де здобуває 9 життів і провідницьке ім’я – Вогнезір. Також він отримує дивне пророцтво від Синьозірки: «Четверо стануть двома. Лев із тигром зустрінуться в битві, і кров запанує над лісом», яке він не розуміє. Коли надходить час обирати нового воєводу, Вогнезір вагається та питає уві сні Плямолистку, але та відповідає, що це його вибір. Провідник обирає Білошторма. Вогнезір, на прохання Хмарохвоста та Безликої, змінює ім’я кішки на Ясносерду
Коли стає відомо, що Темносмуг намагався вбити Каринку, Вогнезір виганяє його з Громового Клану.
Сіросмуг і Вогнезір, взявши з собою Круколапа, йдуть до Річкового Клану, щоб перевірити, як там діти Сіросмуга. Вони стають свідками того, як вбивають Каменешуба. Потім вони визволяють з полону Мрячконіжку, Перолапку та Бурелапа. Вогнезір надає їм притулок у Громовому Клані.
Вояки Громового Клану на чолі з Вогнезором допомагають Вітряному Кланові відбити наступ Тигриного, який, об’єднавши два клани, створили Тигрозір і Леопардозірка. Через цей напад Вогнезір і Високозорий об’єднуються, щоби дати відсіч Тигриному Клану. Коли Бич, провідник Кривавого Клану, якого привів до лісу Тигрозір, вбиває його, Вогнезір очолює Левиний Клан, у якому об’єдналися всі чотири, аби протистояти Кривавому. У битві за ліс Громовий провідник вбиває Бича, але натомість втрачає своє перше життя. Ще у цій битві гине воєвода Вогнезора — Білошторм. Провідник прямо посеред бою проголошує Сіросмуга новим воєводою. Після перемоги над Бичем Левиний Клан розпадається.
Спецвидання «Шлях Вогнезора»[]
Вогнезір висвячує Ожинолапа на вояка, нарікаючи Ожинокігтем.
Провіднику починають являтися у видіннях і снах незнайомі завиваючі коти та сіро-білий кіт. Вогнезір не розуміє, хто вони і чого їм треба.
Згодом він відвідує Довгохвоста, якому на полюванні кролик видряпав очі. Попелюшка радить йому далі снити, аби зрозуміти, що означають його сни.
Після закінчення Зборища багато примар невідомих котів — наче то був цілий Клан — знову з‘являються Вогнезору видінням посеред галявини. Серед них вкотре є сіро-білий кіт. Всі ці видіння постійно жахають Вогнезора, тому він вирішує одразу вирушити до Місяцескелі поділитися язиками із Зорекланом, сподіваючись хоч щось дізнатися про цих котів.
Синьозірка йому розповідає, що ті коти колись були п'ятим Кланом у лісі — Небесним Кланом, чиї землі простягалися внизу за річкою, де тепер угіддя Двоногів. Вони були змушені покинути ліс, коли Двоноги почали будувати гнізда на їх території.
Колишня провідниця наполягає, що тепер для них не залишилося місця у лісі, а обов’язок Вогнезора — дбати про його власний Клан.
Вогнезір лютий на предків за те, що їм було байдуже на страждання Небесних котів. Повернувшись до табору, він почувається зрадженим і розбитим.
І знову Вогнезору сниться зраджений Клан, що йде пустирем. Вони навіть не знають, куди йдуть чи як довго будуть іти. Наяву до нього приходить Плямолистка поговорити про п’ятий Клан. Вона думає, що, можливо, сіро-білий кіт хоче, аби Вогнезір допоміг Небесному Клану. Хоча Вогнезір дуже хотів би допомогти їм, проте не уявляє, як може це зробити.
Під час патрулювання кордонів провідник рознімає бійку Ожинокігтя, Золошуба та його давнього друга Ляпка, який забрів до лісу задалеко, та запевняє своїх вояків, що сам із цим розбереться. Ляпко розповідає Вогнезору про свої сни, які, як виявляється, були такі ж самі, як і у нього самого.
Вогнезір йде з Ляпком до угіддя Двоногів; там помічає, що сад Ляпка розташовується трохи нижче за інші гнізда і думає, що тут цілком міг розташовуватися колишній табір Небесних котів. Він просить Ляпка залишитися у нього надворі переночувати.
Вночі до Вогнезора приходить той самий сіро-білий кіт. За його словами, доля Вогнезора — пошук розпорошених нащадків і відродження Небесного Клану.
Повернувшись до лісу, Вогнезір приєднується до патруля Шипокігтя, Верболози та Сажолапа. Біля Громошляху вони відчувають сильний борсучий запах, що веде до Зміїних Скель. Там Верболоза гине, рятуючи Сажолапа від борсука. Вогнезір винить себе у тому, що не встиг врятувати кішку. Він чатує біля Верболози з Кланом цілу ніч.
Після ночі чатування до нього уві сні приходить Срібнострумка з рибиною у подарунок, що відновлює сили Вогнезора. Вона вважає, що є речі, важливіші за вояцький правильник.
Вогнезір вирішує піти на пошуки нащадків Небесного Клану. Після сонцепіку він розповідає про свої видіння та рішення Попелюшці, Сіросмугові й Піскоштормі. Він просить Піскошторму вирушити з ним.
Через два дні Вогнезір з подругою вирушають до Сонячних Скель, далі — вздовж кордонів Річкового та Вітряного Кланів. Пустир переходить у пшеничні поля зі стежками та парканами Двоногів.
Вогнезір з подругою зупиняються пополювати та відпочити.
Тікаючи від пса, коти рятуються на кущах. Вогнезір починає сумніватися, чи варто було йти з подругою, наражаючи її на небезпеку.
Упродовж наступних днів двійко котів йде вздовж річки через поля. На третій день вночі вони доходять до покосу, що плавно спускається до річки. Вогнезір і Піскошторма переходять Громошлях під кам'яним мостом, з жахом тікаючи від несамовитого реву потвор.
У хмарних сутінках коти зупиняються зловити мишок і переночувати у трав'яній купині біля річки. Незважаючи на близькість подруги, Вогнезір відчуває себе самотнім.
Громові коти, прокинувшись від тупоту Двоногів, забираються звідти та йдуть далі берегом річки. Вогнезорові дошкуляють думки про свій Клан і Небесних котів, але він не наважується поділитися переживаннями з подругою.
Тим часом хмари з вітром скоро мають принести бурю з грозою.
Наступне гніздо виявляється покинутим і повним мишей. Всередині, доки Піскошторма полює на них, Вогнезір згадує своє колишнє життя кицюні.
Піскошторма пропонує залишитися у гнізді на ніч, бо почався дощ, але Вогнезір з гордості відмовляється. Крізь дощ вони йдуть далі берегом.
Перша хвиля мало не змиває котів у річку. Піскошторма свариться з другом, думаючи, що той не хотів іти з нею. Сварка переривається падінням бука; перейшовши стовбуром на інший берег, Вогнезір рятується на дереві від наступної величезної хвилі. Кіт із жахом розуміє, що Піскошторма зникла.
Вогнезір рушає назад за течію, намагаючись знайти подругу. Провідник жаліє, що не погодився переночувати у покинутому гнізді. Перейшовши мостом на інший берег, минає вже знайомі гнізда Двоногів.
Вогнезір хоче швиденько перевірити територію Двоногів поблизу, проте губиться серед незнайомих садів. У відчаї, голодний та виснажений, кіт вмощується відпочити біля купки речей Двоногів.
Незнайомі волоцюги — чорна кішка та коричневий кіт — будять провідника та ведуть на галявину з кількома низькорослими деревами. Нагодувавши та напоївши Вогнезора, кішка з котом представляються Корою та Палимоном.
Вогнезір запитує їх про Піскошторму. Волоцюги не бачили її, але пропонують зачекати та запитати інших котів, що зазвичай приходять на цю галявину. Увечері Вогнезір знайомиться з іншими волоцюгами — білою Сніжинкою, чорним Вуглем і бурим Куцанем. Почувши розповідь Куцаня про врятовану ним від Двоногів руду кішку, провідник з надією просить відвести його до того місця.
Наступного вечора Куцань допомагає Вогнезорові знайти Піскошторму в садах Двоногів. Піскошторма мириться з другом. Куцань виводить їх із території Двоногів; Громові коти вдячні волоцюзі за допомогу.
Уві сні, там, де Вогнезір із Піскоштормою зупинилися біля берега річки, провідник бачить Небесний Клан — страшенно виснажений, у відчаї. Кошенята і старійшини не мають сил іти. Вогнезір бачить, як високо стрибають Небесні вояки та думає, що, скоріш за все, це було особливістю п’ятого Клану. Коти змушені далі йти, хоча сам провідник Клану не знає, чи правильним шляхом вони йдуть. Вогнезір вкотре впевнюється, що мусить допомогти їм.
Упродовж трьох днів провідник з подругою йдуть далі проти течії річки, яка поступово вужчає. Сонце хилиться на західний пруг. Дійшовши до скелі біля водоспаду, Вогнезір з Піскоштормою видряпуються на неї. Двійко котів залишається на ніч у печерці на піщаному схилі.
Схил переходить у піщанисті скелі, де немає ніякої здобичі. Коти піднімаються на пагорб з піщанистим ґрунтом, де-не-де зарослим травою та низькими деревами. Здалеку видніється територія Двоногів.
Пройшовши далі, Вогнезір з подругою знаходять котячі помітки на дереві. Кота страхає думка, що, можливо, йому доведеться вчити вояцькому життю кожного кота, як кошенят, проте вирішує не здаватися. Він із подругою ночують між корінням дуба.
Цього разу Небесні коти сняться Вогнезору в піщаній печері. Рудий кіт на ім’я Совохвіст відправляє побратимів у патрулювання та на влови й похвально промовляє: «Тепер це наш дім. Ви знаєте, куди йти...». Вогнезір розуміє, що вони майже прийшли.
Прокинувшись, Вогнезір і Піскошторма обходять кущі ялівцю й ожини біля краю скелі та бачать, що річка внизу зникла.
Спустившись схилом, вони знаходять початок річки та печери з крутішої сторони ущелини. Вогнезір з подругою оглядають печери та біля входу знаходять помітки котячих кігтів й менші — кошенят, розуміючи, що тут Небесний Клан колись розмістив свій табір.
В одній з печер Вогнезір знаходить кістки миші та думає, що близько повні тому сюди приходили коти.
Вечоріє. Пополювавши в кущах біля урвища та вмостившись біля Піскошторми у найбільшій печері, Вогнезір гадає, як давно розпався Небесний Клан.
Шум голосів будить Громового провідника — темно-смугастий кіт та плямиста кішка над кимось насміхаються. Вогнезір проганяє їх. Піскошторма каже йому, що, можливо, кицюні дражнилися над котом, який залишив мишачі кістки.
Вогнезір сумує за рідним лісом.
Після заходу сонця, пополювавши, Вогнезір гадає, куди зникли Небесні вояки. Піскошторма додає, що вони повинні були мати кам'яні лапи, аби не збивати їх об каміння.
Полюючи на горобця, Вогнезір свариться з темно-коричневим волоцюгою. Піскошторма дорікає йому, що вони мали б говорити з тутешніми, а не розлякувати їх. Вогнезір розуміє це й горить від сорому.
Провідник гадає, чи спостерігає за ним дух сіро-білого кота і чи ходять Небесні предки цими небесами взагалі.
Зловивши пару мишей та повернувшись до печери, Громові коти знаходять там дохлу мишу від двійка кицюнь. Вогнезір обурений невихованістю тутешніх котів. Він вирішує поговорити з кицюнями, аби з чогось почати.
Розпитавши смугастого Бориса та плямисту Вишеньку, провідник з Піскоштормою дізнаються, що Небесні коти вже давно не жили в ущелині. Насміхалися вони над старим Мунею, що приходить що повні до виступаючого каменю над урвищем дивитися на місяць. Також він може розповідати про котів на зірках. Вогнезір розуміє, що Муня може бути останнім, хто знає про вояцьке життя.
Він з подругою знаходять у долині сховок Муні. Темно-сірий кіт з блакитними очима вимагає спокою, тому Вогнезір хоче спробувати поговорити з ним через чотири дні, коли вночі буде повня.
Удвох із Піскоштормою він марно намагається знайти мох для підстилок, думаючи, як Небесний Клан міг обходитися без нього.
Вночі, коли повний місяць майже зайшов за обрій, Вогнезір та Піскошторма дізнаються від Муні, справжнє ім'я якого — Небо, що воячкою була мати його матері, а коли мати Неба навчила його вояцькому життю, Небесного Клану вже не було. Старий із жалем розповідає: останні предки Клану були змушені покинути урвище та жити як самітники чи кицюні, але не пояснює чому.
Небо думає, що Вишенька з Борисом можуть бути нащадками Небесних, зважаючи на їхні високі стрибки. Вогнезір згадує, як легко кицюні застрибнули на дерево, тікаючи від них після розмови.
Громові коти разом з Небом повертаються до печери. Вранці, під час полювання, Вогнезір знову згадує свій ліс. Він вирішує дослухати історію про те, що сталося з Небесним Кланом в ущелині та повертатися до лісу.
Небо показує Вогнезору та Піскоштормі кордони та місця Небесного Клану. Старий водить котів місцями своєї молодості та розповідає про сім’ю.
Хоча ще не має сонцепіку, Небо йде назад до печер від території Двоногів. Вогнезір помічає, що той чомусь весь напружений.
Провідник дякує Небо за показ території та говорить, що після відпочинку буде повертатися, але темно-сірий кіт наполягає, що Вогнезір мусить виправити помилки своїх предків та відновити Небесний Клан. Він розуміє, що це здається неможливим, проте вірить, що Вогнезір може це зробити.
Вогнезір сам рушає на полювання, щоб обдумати тягар відродження п'ятого Клану. У підліску кіт відчуває на собі чийсь ворожий погляд, що пробирає до дрожі. Трохи згодом Вогнезір зустрічає Бориса й Вишеньку та заохочує їх спробувати пополювати.
Повернувшись, Вогнезір розповідає про урок полювання з кицюнями Піскоштормі. Він пояснює, що поки не пропонував їм вступити до Клану, бо вважає, що це має бути їхній вибір змінити спосіб життя.
Наступного дня Борис з Вишенькою просять ще один урок полювання. Вогнезір здивований ентузіазмом кицюнь. Він бере на тренування Вишеньку, а Піскошторма — Бориса.
По дорозі Вогнезір дізнається, які тверді у Вишеньки подушечки лап, так що їй комфортно ходити по камінню. Він вирішує скористатись нагодою та розповідає кицюні про її предків і життя у Клані. (Піскошторма тим часом теж розповідає Борису про Небесний Клан)
Повернувшись зі здобиччю, провідник із Піскоштормою попереджають брата й сестру, що вояцьке життя зазвичай складне. Борис із Вишенькою все одно вирішують спробувати.
Досліджуючи долину, Вогнезір та Піскошторма рятують світло-коричневу королеву з кошенятами від лисиці. Їм допомагає темно-рудий волоцюга. Кіт представляється Шрамом, а кішка — Команицею. Вогнезір розказує Команиці й Шраму про Небесний Клан. Команиця, вдячна Громовим котам за допомогу, відразу погоджується. Шрам вважає, що такий спосіб життя непоганий, тому теж не проти спробувати.
Хоча це непоганий початок, Вогнезір знає, що перед ним ще лежить довгий шлях. Він гадає, чи задоволений сіро-білий предок Небесного Клану.
Чотири дні згодом Вогнезір і Піскошторма бачать, що Команиця та Шрам ще не звикли до життя у Клані.
Того ж дня Вогнезір вирішує за порадою Вишеньки й Бориса зробити збори та розповісти про них тутешнім кицюням.
Упродовж дня Вогнезір пропонує котам прийти до витоку річки завтра ввечері, додатково розповідаючи про Небесний Клан. Кицюні Оскар, Белла, Роза з Лілею та темно-коричневий волоцюга відмовляються. Натомість Гутч погоджується прийти.
Згодом Вогнезір іде зі Шрамом до підліску знайомитися із самітниками. Його знову пронизує чийсь погляд, переповнений ненавистю. Серед самітників лише Ковтюх відразу проганяє їх, а Листинка, Клапоть та Дощошуб вирішують прийти на збори наступного дня.
Повернувшись, Вогнезір сумнівається, чи правильно він все робить.
Наступного дня на зборах Вогнезір розповідає тим, хто прийшов, про вояцьке життя. Під кінець зборів коти, здається, починають поважати Неба. Першими висловлюють згоду вступити до Клану Команиця, Вишенька, Борис і Шрам. Далі — Листинка, Гутч і Клапоть. Ворішинка, Оскар і Дощошуб відмовляються. Тим не менш, Вогнезір сподівається пізніше переконати Дощошуба.
Вранці після зборів Вогнезір відправляється у мисливський патруль з Вишенькою, Клаптем і Гутчем і вчить котів полювати. (Піскошторма вирушила з Борисом, Листинкою та Шрамом)
Повернувшись до ущелини, Вогнезір вирішує сварку між Піскоштормою та Шрамом про те, хто має їсти першим у Клані.
Громовий провідник скликає перше віче та висвячує на вояків нових котів. Він нарікає Шрама Гострокігтем, Клаптя — Клаптеногом, Команицю — Конюшинохвостою, Гутча — Дрібновусом і Листинку — Ряболисткою. Вишенька й Борис стають новаками, отримавши імена Вишнелапка й Горобцелап; їхніми виховниками стають Гострокіготь та Ряболистка відповідно. Кошенята Конюшинохвостої теж просять Кланові імена, тому Вогнезір називає Камінця Ріньком, Скока — Стрибком, а Лялю — Дрібкою.
Наостанок він нарікає Неба Небостражом на честь вірності Небесному Клану. Сірий кіт просить його пізніше прийти до нього.
Вночі, коли Вогнезір приходить до кубла Небостража, кіт дякує провіднику за відроджений Клан. Небостраж говорить, що вірність Вогнезора Громовому Клану зазнає випробувань та промовляє пророцтво: «Буде троє, кров від твоєї крові, які триматимуть зоряну силу у своїх лапах».
Старий прощається з провідником. Йдучи назад до печер, Вогнезір роздумує над словами старого кота та просить Зореклан допомогти йому вберегти Громовий Клан від майбутніх небезпек.
Наступного ранку Вогнезір веде досвітній патруль з Вишнелапкою, Гострокігтем, Горобцелапом і Ряболисткою залишати перші помітки на кордонах.
Покінчивши з кордонами, Вогнезір відвідує Небостража та знаходить його мертвим. Він скликає віче та повідомляє про смерть старого кота. Вогнезорові важко бачити, що більшість котів не дуже тужать за Небостражем.
Вогнезір з подругою приносять тіло померлого, аби віддати йому останню пошану.
Чотири дні потому Вогнезір, спостерігаючи за Дрібновусом, бачить, що той досі не може звикнути до стількох котів. Тому на тренуванні займається зі смугастим котом наодинці. Коли Піскошторма говорить йому, що хвилюється за Конюшинохвосту, яка досі не почала ходити на впоряди, Вогнезір заспокоює її: кішка все ще доглядає кошенят.
Коли Стрибко раптом падає у річку, Конюшинохвоста самотужки рятує сина. Вогнезір гадає, чи були у кішки серед предків Річкові вояки.
Кошенята починають усім розповідати про голоси та великих блискучих котів, яких бачили в Осяйній Печері перед тим, як Стрибко звалився у воду. Вогнезір вирішує перевірити те місце, сподіваючись отримати підказку, хто має стати медикотом. Але безуспішно.
Кілька днів потому Вогнезір спостерігає за Конюшинохвостою, яка почала тренуватися.
До ущелини приходить Дощошуб і просить допомогти врятувати його подругу з кошенятами від божевільного Двонога. Вогнезір відразу збирає патруль; вже біля Гнізда Двонога коти розробляють план, аби відволікти Двонога, і рятують Пелюстку та кошенят.
Вогнезір дозволяє Дощошубові залишитися у долині, доки Пелюстка оклигує.
Провідник і Піскошторма гадають, що Кланові якнайшвидше потрібен медикіт.
Під час тренування до Вогнезора прибігає Горобцелап і доповідає, що на них напали щури та ранили Клаптенога. Провідник з подругою хвилюються, що до рани може зайти інфекція.
Вогнезір разом з Гострокігтем і Вишнелапкою йдуть перевірити повітку. Там їх оточують щури; Вогнезір із жахом розуміє, хто спостерігав за ним увесь цей час, пронизуючи своєю ненавистю. З натовпу щурів до вояків виходить їх лідер і попереджає котячою мовою: якщо коти не заберуться з ущелини, щури повбивають усіх до одного. Щур додає, що вони вбивали їх і раніше. Вогнезір розуміє, чому Небесний Клан був змушений тікати звідси та чиї маленькі кігті залишили помітки біля входів до печер.
Провідник збирає віче. Він і Гострокіготь заспокоюють наляканих котів. Небесний Клан рішуче налаштований захистити свій новий дім, але Вогнезір боїться, що поведе їх на смерть.
Коли Клаптеногу гіршає, до Вогнезора та Піскошторми приходить Плямолистка; вона приносить їм корінь лопуха та запевняє Піскошторму, що Вогнезір кохає її більше. Громовий провідник вдячний медикішці не тільки за корінь лопуха.
Зібравши віче, Вогнезір із Піскоштормою починають розподіляти додаткові патрулі, тренування та варту на Небесному Камені.
Три дні згодом уві сні Вогнезір отримує підказку від Небостража: нову медикішку він має шукати за межами Небесного Клану.
У супроводі Горобцелапа провідник іде до угідь Двоногів. Там вони зустрічають сріблясто-сіру Луну, якій сняться коти із зорями в хутрі. Вогнезір розуміє, що Луна — кішка, яку вони мали знайти.
Повернувшись до ущелини, провідник показує Луні табір. Під час Зборища на Небесному Камені він нарікає її Луноспівою.
Кілька світанків потому Вогнезір бачить, що Луноспіва швидко вчиться.
Дні минають, але щури все ще не нападають на котів; очікування виснажує Вогнезора та Небесних вояків. Хоча Клаптеногу значно покращало, він усе ще не готовий битися, і Вогнезір роздумує, чи не напасти їм без чорно-білого кота.
Коли Луноспіва починає сумніватися, що їй судилося стати медикішкою, бо духи предків перестали відвідувати її сни. Вогнезір намагається заспокоїти кішку.
Наступного ранку Громовий провідник роздумує з Піскоштормою, чи не варто було би переселити Небесний Клан до лісу. Але вони розуміють, що це неможливо.
У цей же час Вогнезір бачить Луноспіву, яка йде до Шепіткої Печери. Наздогнавши її, він дізнається, що Луноспіва може чути там тихі голоси.
У безмісячну ніч щури нападають на Небесний Клан. Вогнезір з іншими вояками намагаються відбиватися, хоча їх набагато менше. Але несподівано щури припиняють битву та відступають. Вогнезір впевнений, що вони спеціально напали у таку темну ніч.
Поки коти зализують рани, Вогнезір вирішує наступної ночі нападати першим, сподіваючись, що місяць не буде захований серед хмар.
Вранці, на останньому тренуванні, він бачить, наскільки рішуче налаштовані вояки, та розуміє, що вони будуть битися до останнього подиху, аби захистити свій Клан.
Коли Дощошуб з Пелюсткою зізнаються, що хочуть стати членами Клану, Вогнезір із радістю дозволяє їм залишитися. Увечері, на церемонії назовництва, він засвідчує вояцьке ім'я Дощошуба та нарікає Пелюстку Пелюстконосою.
Вночі коти рушають до повітки. Біля неї Вогнезір йде з половиною патруля всередину, щоб виманити щурів. Провідник боїться за життя Небесних котів.
Коли щури нападають на вояків, Вогнезір розчаровано бачить, що зовнішній патруль забігає до повітки на допомогу, наражаючи всіх на більшу небезпеку. Провідник наказує котам відступати надвір, а сам намагається допомогти Дощошубові. Вогнезір втрачає життя від лап щурячого провідника.
Колишній провідник Небесного Клану дає сили Вогнезору та повертає його до життя. Вогнезір із Піскоштормою відступають до дерева, на якому вже сидять Небесні вояки. Щури оточують усі виходи з повітки.
Вогнезір дізнається, що Дощошуб загинув. Провідника охоплює відчай та втома: Небесний Клан знову програв битву. Проте, побачивши, що інші коти не хочуть здаватися, збирається з духом. Поміркувавши, він розуміє, що щури поводяться як рій. Вогнезір вирішує вбити їхнього вожака, сподіваючись, що без лідера інші щури розбіжаться.
Провідник і Небесні вояки спускаються з дерева. Їм не вдається змусити щурячого вожака заговорити та знайти його. Тоді голос Плямолистки підказує Вогнезору: «Не багато, а один». Кіт розуміє, що щури, як один, передають накази вожака хвилею видимих сигналів. Простеживши за ними, Вогнезір знаходить вожака, стрибає у натовп щурів і вбиває їхнього провідника.
Коли Небесні вояки відтісняють інших щурів до повітки, Вогнезір йде забрати тіло Дощошуба.
Повернувшись до табору, провідник із Луноспівою намагаються підбадьорити Пелюстконосу, що горює за другом.
Вогнезір разом з іншими проводить нічне чатування над загиблим Дощошубом. Він помічає, як змінився Клан: тепер коти по-справжньому відчували втрату.
На світанку, сидячи на Небесному Камені, Вогнезір тужить за сірим вояком і роздумує, чи правильно він все зробив. Піскошторма його підтримує, говорячи, що Небесні вояки самі вирішили захищати дім.
Декілька днів потому Луноспіва розповідає Вогнезору про видіння, у якому листя, як у Зеленлист, рябіло від світла та тіней. Провідник із медикішкою гадають, що Зореклан обирає провідницею Небесного Клану Ряболистку.
Вогнезір розповідає обраній кішці про рішення предків. Того ж дня вночі він з Луноспівою та Ряболисткою йде до Небесного Каменю.
Під час церемонії колишні провідники чотирьох Кланів, які колись прогнали Небесний Клан з лісу, дякують Вогнезору за виправлення їхніх помилок.
Наступного дня Вогнезір спостерігає за першим віче Листозірки. У кінці вона дякує Вогнезору та Піскоштормі за все, що вони зробили для п'ятого Клану.
Упевнившись, що з Небесним Кланом усе буде гаразд, Громові коти повертаються до лісу.
Три повні згодом після повернення Вогнезір відвідує Піскошторму в яслах. Він погоджується, що Вивірка й Листинка — чудові імена для їх доньок. Роздумуючи про кровну родинність, провідник згадує пророцтво Небостража та гадає про його значення.
Цикл «Нове пророцтво»[]
Північ[]
На початку книги Вогнезір висвячує у вояки новачку Каролапку. Після цього він розмовляє з Ожинокігтем на тему його сестри Вохрошубки, яка раніше перейшла до Тіньового Клану, і намагається підбадьорити вояка.
Наступного ранку провідник відправляє у досвітній патруль Шипокігтя, Ожинокігтя та Золошуба, щоб ті перевірили Зміїні Скелі.
Згодом кіт веде свій Клан на чергове Зборище. Він першим бере слово і розповідає про борсука на Зміїних Скелях, а також про висвячення у вояки Карохвістки. Потім вітає Шулікокрига, який теж став вояком.
Через деякий час Вогнезір відправляє Ожинокігтя у додатковий патруль, бо не довіряє Чорнозорові, який заявляв, що його Клану вистачає води. Починається сварка між вояком та Вивірколапкою, після чого Вогнезір її припиняє. Порохошуб переконує його, що слід серйозно сприймати й загрозу від Вітряних котів, тому кіт відправляє патруль по кордону з Річковим Кланом до Чотиридерева, а також застерігає Ожинокігтя і Вивірколапку, щоб ті поладнали.
Вогнезір розмовляє з Круколапом у своєму кублі. Той розповідає про те, що Двоноги стали поводитись дивно, але провідник не вважає, що це якось зачепить Громовий Клан, а потім очолює патруль разом із старим другом, Сіросмугом і Піскоштормою.
Попелюшка розповідає Вогнезору про своє видіння, що вогонь і тигр пожерли орляк. Провіднику одразу спадає на думку Ожинокіготь, але не вірить у те, що вояк зможе знищити ліс. Попелюшка ж його переконує, що тигр і вогонь можуть означати дітей Вогнезора і Тигрозора. Йому у це важко повірити, але, зрештою, кіт вирішує не сперечатись з медикішкою, а також розповісти про все Сіросмугові та Піскоштормі. Після цього провідник стає інакше себе поводити – він слідкує за Ожинокігтем і своєю дочкою і не дає їм спілкуватись. Згодом він свариться з обома. А через деякий час розмовляє з Піскоштормою, і та переконує кота, що пророцтво не обов’язково мусить означати біду – воно може бути добрим знаком. Він вирушає на пошуки Ожинокігтя та Вивірколапки, які зникли з табору. Провідник дізнається, що Листолапка може відчувати свою сестру на відстані, а Вивірколапка разом з іншими котами кудись прямують.
На наступному Зборищі Вогнезір зупиняє перепалку між Високозорим та Леопардозіркою через звинувачення Шулікокригом Вітряних котів у крадіжці здобичі. А потім розповідає про котів, що зникли з Клану. І від інших провідників дізнається про подібні зникнення.
У кінці книги Вогнезір спостерігає за тим, як Двоноги почали руйнувати ліс.
Сходить місяць[]
Вогнезір наказав котам не розповідати про побачене у лісі. Потім він скликає віче Клан, на якому розповідає правду і каже, що відрядить додаткові патрулі і проведе переговори з Тіньовим Кланом, адже ті мали б мати схожі проблеми. Разом з іншими котами під час патрулю він бачить, що Двоноги справді зайшли й на Тіньові землі, але тоді ж наштовхуються на їхній патруль. Воєвода Тіньового Клану налаштована дуже вороже, хоч Вогнезір намагається переконати її, що він прийшов з миром. Та навіть після приходу провідника Чорнозора переговори закінчуються нічим.
Коли до кота доходить звістка, що Вітряний Клан краде здобич, настає час нових переговорів, але тепер з Високозорим. Хоч той спочатку також негативно налаштований до такої розмови, але згодом гірко зізнається у крадіжках. Вогнезору вдається переконати Високозорого, що крадіжок більше не має бути.
Коли Вітряні коти почили травитись кролями, Громовий провідник забороняє своїм котам їсти їх.
Світанок[]
У пролозі Вогнезір разом із командою шукають зниклих котів. Вони стають свідками того, як Двоноги зрубили Чотиридерево. Піскошторма цим геть розбита, та Вогнезір каже, що поки у них є Клан, завжди є надія.
Вже згодом провідник наказує покинути табір і переселитися до Сонцескель.
Коли Вивірколапка з Ожинокігтем та іншими котами повертаються на угіддя Кланів, Вогнезір нарешті бачиться з донькою. Він наказує розповісти про подорож і обіцяє все переповісти іншим котам, кіт призначає зустріч Вивірколапці й Ожинокігтю під навісом, запрошуючи ще старших вояків і Попелюшку з Сіросмугом.
Вислухавши розповідь, Вогнезір сперечається з Порохошубом, бо той не хоче, аби провідник йшов до колишнього Чотиридерева за знаком від Зореклану. Але Вогнезір вперто говорить, що якщо є спосіб врятувати Клан, він це зробить.
Переповівши все Громовому Клану, провідник наштовхнувся на дуже різні реакції, не всі хотіли йти, й не всі хотіли залишатись.
На імпровізованому Зборищі Вогнезору доводиться проявляти ініціативу, щоб змусити інших провідників дочекатися знаку й разом піти з лісу, але з ним погоджується тільки Високозорий. Він пропонує піти вдвох, але Громового провідника не влаштовує така пропозиція, бо серце підказує йому, що піти мають всі Клани. На цьому Зборище закінчуються.
Коли захоплені Двоногами коти тікають з полону, Вогнезір нарешті бачиться із другою своєю донькою — Листолапою. Він радіє цьому як батько, однак, дізнавшись про втрату Сіросмуга, одразу спохмурнів. Він злиться і хоче звинуватити у всьому Ожинокігтя, який брав участь у битві, однак переконав себе, що вояк навпаки зробив добру справу, бо повернув зниклих котів. Він вірить, що його воєвода повернеться.
Коли помирає донька Папоротехмарки, Ясенька, Вогнезір заспокоює королеву, кажучи, що та повинна врятувати кошеня, яке в неї залишилось — Березка. Провідник також дозволяє кицюні Коді, яку теж звільнили від Двоногів і привели у Громовий Клан, залишитись, поки вони не зможуть відвести кішку додому.
Згодом між ним та Порохошубом знову починається нелегка розмова, адже вояк морально заслаб через смерть доньки, він хоче якнайшвидше піти з лісу й каже, що треба призначити нового воєводу. Провідник же вважає інакше, що Клани мають піти тільки разом, а Сіросмуг досі є воєводою, адже не помер. На сторону Вогнезора стає Попелюшка, їм вдається переконати Порохошуба щодо подорожі. Та суперечка про воєводу триває, підключається Мишошубка, хоча марно — провідник відкидає всі пропозиції. Однак, заспокоївшись, він погоджується, що обов'язки Сіросмуга хтось має виконувати, і доручає це старшим воякам. Після того розмовляє з Листолапкою щодо пророцтв Зореклану. Вогнезір розчулений тим, що його донька схожа Плямолистку, а та, у свою чергу, розчулена таким компліментом від батька.
Переконати інших провідників разом знайти нові угіддя не вдається.
Під час патрулю Вогнезір зустрічає Шулікокрига та його матір — Сашу, яка донедавна теж була у полоні. Громові коти дізнаються, що вона з Тигрозором — батьки Шулікокрига та Мільгокрилої. Вогнезір вирішує не розповідати про це іншим.
Повернувшись до Клану, патруль ошелешений черговою смертю, помер Мідиколап, його збила потвора.
Вогнезір з Попелюшкою вирішують, що медикішкам краще не йти до Місяцескелі, бо це небезпечно.
Коли до табору приходить Мільгокрила з проханням допомогти її наставнику, медикоту, провідник відпускає Листолапку з нею, також Попелюшку.
Пізніше на кота навалюється багато речей. До нього приходить Високозорий, благаючи про допомогу. Знаючи, що Громовий та Вітряний Клани вже не раз браталися, Вогнезір не зміг відмовити їм. У ту ж мить прибігла Вохрошубка, яка теж прохала про допомогу її співкланівцям. Заради всіх котів лісу провідник відряджає патруль до них для боротьби з Двоногами, такою відряджає Ожинокігтя просити підмоги у Річкових котів. Леопардозірка дала згоду, тому три Клани разом пішли на захист Тіньового Клану, Вогнезір повів котів у бій. Прибувши до табору, кіт виряджає котів на пошуки Тіньових котів. Високозорому він дає найменш небезпечне завдання, мабуть, щоб зберегти його останнє життя. Вогнезір ціною одного свого життя рятує Одновуса з кошеням, відкинувши його собою вбік, коли на них падало дерево. Вогнезір каже, що бачив Зоряних котів, проте їх було ледве видно. Ожинокіготь і Вивірколапка виносили з поля бою ослабленого провідника. Він запрошує Тіньовий Клан пожити у таборі Громового. Вже у самому таборі всі Клани вирішують разом знайти собі нове місце для мешкання. Вогнезір одразу ж заявив, що всі вирушають на світанку на краю Вітряної території.
Коли Листолапка розповідає батькові, що кицюня Коді повертається до своїх домашніх, він спокійне реагує, адже розуміє що для неї буде краще. Мова знову заходить про Сіросмуга, Вогнезір досі різко реагує на питання призначення нового воєводи, бо вірить, що його друг живий.
Незабаром провіднику доводиться вирішувати ще одну проблему — старійшини відмовляються йти у подорож. Вогнезір з розумінням поставився до такого рішення Крапохвістки та Морозошубки, та Довгохвоста все ж умовив піти. Двох кішок він відправляє до Річкового табору, щоб ті попіклувались про медикота Багношуба, що помирав. Тому спочатку він з деякими котами відправляється до Річкових земель. Коли ж старий Багношуб сконав, Вогнезір повертається до Громового табору. Там він бачить Сашу, яка запрошує своїх дітей — Мільгокрилу та Шулікокрига — піти з нею з лісу. Провідник не погоджужться, бо вважає, що саме тому, шо вони діти Тигрозора, вони мають залишитись, щоб захистити свої Клани. Всі коти відправляються до Вітряних земель, починається подорож.
На пустирі, який окупували Двоноги, Річковий та Тіньовий Клани не встигають втікти, Вогнезір дає команду допомогти. Після порятунку провідник вмовляє інших, що при такій ситуації Кланам треба триматись разом, щоб було безпечніше.
По дорозі він зустрічає давнього друга — Круколапа і розповідає йому про все, що сталося. Вогнезір пристає на пропозицію Круколапа й Ячменя відпочити в розваленому гнізді, де колись Вогнезір був із Синьозіркою. Коли Клани знову вирушають, Круколап питає, хто ж став новим воєводою. Провідник не змінив своєї думки щодо цього.
Вогнезір з іншими провідниками йде до Уст Матері.
Згодом надходить час прощання, з Круколапом. Вогнезір переживає великий стрес, адже він уже втратив одного друга. Самітник обіцяє допомогти Сіросмугу, якщо побачить його. Двоє товаришів прощаються.
Він мало не помирає, рятуючи Вітряну кішку від потвори.
Коли коти Племені Стрімкої Води рятують Клани від орла, Вогнезір просить їхньої допомоги. Пізніше він вітається зі Скелевидцем і представляє інших провідників.
Згодом Вогнезір розповідає доньці, що негода посилюється, тому доведеться ще перечекати. А коли настає слушний час, Вогнезір від імені всіх Кланів дякую Скелевидцю за гостинність, також кіт із розумінням ставиться до рішення Бурешуба залишитись у Племені.
Наприкінці книги Вогнезір спілкується з Листолапкою, яка переймається тим, що Зореклан мовчить, батько її втішає, а також заявляє, що зрозумів пророцтво Попелюшки про вогонь і тигра. Він каже, що донька Вогнезора та син Тигрозора таки зруйнували ліс, але інакше, бо вони вивели котів з їхнього старого дому.
Стожари[]
Коли чотири Клани прибувають на нові землі, Вогнезір вважає, що перш ніж іти, треба почекати, бо вони можуть втрапити в халепу. Він радиться з іншими провідниками та Багнокігтем, який заміняє Високозорого, бо той не може йти далі. Громовий провідник пропонує відправити патруль. Всі спочатку не погоджуються, та згодом пристають на пропозицію, відправляють своїх котів на розвідку, а самі вирішуюють потроху йти також, щоб знайти безпечне місце для ночівлі. Коли патруль повертається, Вогнезір вирішує залишитись на ніч на місці, де вони зараз, бо біля озера було незручно. Також він закликає виставити вартових, щоб уберегтись від нападів лисиць, після чого йде віддавати наказ Карохвістці та Орлякошубові. Через деякий час він знову про щось радиться з провідниками, після цього звертається до всіх котів з промовою, але його перебиває Багнокіготь, і починається сварка. Її припиняє Вогнезір. Кіт висвячує у вояки Вивірколапку і дає їй ім'я Вивіркострибка. Провідник веде себе впевнено, вірячи, що Зоряний Клан разом із ними. Тоді кіт розповідає, що провідники вирішили послати котів, що були раніше обрані Зорекланом, розвідувати території для подальшого поділу. Від Громового Клану йде Ожинокіготь, але Вивіркострибка вмовляє батька й інших взяти її з собою.
Коли ж вони повертаються, Вогнезір вітається і запрошує Ожинокігтя розповісти про результати пошуків місць для Кланів. Провідник конфліктує з Багнокігтем, коли вирішується питання, де проходимуть Зборища, але Вогнезора підтримує Леопардозірка, і Вітряний воєвода затихає.
Тим часом Високозорий вже на грані смерті. Він кличе до себе Вогнезора та Одновуса. Вітряний провідник дякує Громовому за те, що той врятував його Клан. Вогнезір лагідно каже, що Високозорому треба відпочити, а також що кіт буде гідним поповненням радів Зореклану, після чого присів і притулився мордочкою до нього. Вогнезір стурбований наступними словами, що Багнокіготь не має бути провідником після його смерті, адже це приведе до ворожості між Кланами. Він призначає Одновуса новим воєводою і помирає. Вогнезір намагається підбадьорити старого друга. Одновус не впевнений, що зможе бути провідником і не знає, як про все розповісти іншим, Громовий провідник пропонує, щоб той зробив оголошення для всіх Кланів, а потім Одновус розкаже все окремим котам, тож Вогнезір це робить. Він теж вважає, що Одновус буде кращим провідником. Багнокіготь же поводиться агресивно, він сумнівається у словах Вогнезора, через що провідник огризається, кажучи, що рішення Високозорого було очевидним. Багнокіготь починає свариться і з Одновусом, Вогнезір радить йому призначити воєводу якнайшвидше. Вибір нового майже провідника пав на Золоніжку, Вогнезір вітає це рішення. Вони розмовляють про те, як же Одновусові отримати 9 життів. Разом із тим Громовий провідник знову відмовляється призначити собі у Клан нового воєводу.
Коли настає Сонцепік, Вогнезір хоче негайно рушити до нової домівки. Він послав Ожинокігтя, щоб той проконтролював, аби ніхто не відстав. Також він разом з іншими провідниками оголошує нові кордони, після чого вирушає разом із Вітряним Кланом. Прийшовши, Вогнезір прощається з Одновусом і його Кланом, запевняючи, що Громові коти готові йому допомогти у разі чогось. Потім він віддає накази своїм котам.
Вогнезір дозволяє своїм медикішкам допомогти Вітряному Клану, коли з'ясовується, що вода, яку пили коти, була отруєна.
Коли виникає суперечка між Громовим і Тіньовими патрулями, Вогнезір злиться на своїх і стає на сторону Тіньового і наказує своїм котам іти звідти, бо то не їхня територія. Після чого наказує Ожинокігтю виконати деяку роботу, яку зазвичай роблять новаки.
Вогнезір здивований і водночас вдячний, коли Одновус віддає Громовому Кланові частину земель.
Провідник висвячує новака Косариколапа у вояка Косариконога і воячку Мишошубку у старійшини. Після церемонії він просить Ожинокігтя поводитись обережніше на подарованих Вітряним Кланом територіях.
Кіт веде свій Клан на Зборище, йде поруч із Одновусом. Уже під час розмови з провідниками Вогнезір мовчить то те, що Одновус подарував їм землі, і пропонує укласти кордон по струмку, щоб на старого друга не посипалась критика. Він умовляє Леопардозірку, що Зборищі надалі мають відбуватись на цьому ж місці, поки не буде знаку від Зореклану. Також він розповідає про життя Громового Клану. Після цього він пускає на своє місце Вітряного провідника, якому раніше не знайшлося місця.
Провідник дякує доньці, коли Листолапка знаходить Місячний Став місце, де коти можуть ділитися язиками з Зорекланом
Пізніше Вогнезір розмовляє з Мрячконіжкою, коли та просить зустрічі з ним. Вона розповідає про те, що бачила, як Шулікокриг і Багнокіготь спілкувались на острові. Вогнезір питає, що на це сказала Леопардозірка, але воєвода їй нічого не говорила. Втім, Мрячконіжку турбує ще дещо, вранці Шулікокриг зібрав лояльних собі котів у патруль і досі не повернувся, в його слід веде до Тіньового Клану. Кішка вважає, що вояк готує атаку на Вітряний Клан. Вогнезір не впевнений у цьому, але каже, що піклуватися про Вітряний Клан — обов'язок Одновуса, і той не може розраховувати, що Громовий Клан завжди прийде на допомогу. Втім, він таки вирішив відправити патруль, щоб дізнатись, що відбувається, і у разі чого запобігти атаці по Громоклану. Він скликає віче і розповідає про все, а також віддає накази по захист Клану. Листоплеса — його дочка отримала нове ім'я — розповідає про своє пророцтво. Сам очолює патруль. Вогнезір б'ється з Багнокігтем, а потім і з Павотеногом. Битва закінчується втечею ворогів.
Сутінки[]
Через три світанки після битви Вогнезір збирає віче, щоб вирішити деякі питання. Він вирішує нарешті віднести до Тіньового Клану загиблих на Громовомих територіях вояків, доручає це Шипокігтю, Орлякошубу, Порохошубу й Хмарохвосту й, знаючи характер Чорнозора, закликає не шукати проблем. Також він відправляє патруль, аби дізнатись, чи все в нормі у Вітряному Клані, хоча спершу хотів піти з ним також, провідник просить котів шанувати Вітряні кордони. Вогнезір просить Піскошторму організувати мисливські патрулі й розподілити обов'язки, а Ожинокіготь зголошується займатись бойовими тренуванням, тож провідник знову ухиляється від вирішення проблеми з воєводством і розділенням обов'язків. Також кіт зупиняє чергову сварку між Вивіркострибкою та Ожинокігтем і просить Ясносерду показати пропоноване місце для тренувань.
Коли Вогнезору доповідають про те, що тіла вояків були віднесені до Тіньового Клану, а Чорнозір сказав, що нічого не знав про підтримку своїми котами Багнокігтя, Громовий провідник вважає, що ці слова все ж можуть бути правдою, а також хвалить своїх вояків за те, що все влагодили без суперечок. Також кіт каже, що треба подумати, що говорити на Зборищі, щоб не призвести до суперечки. Тоді ж прибуває Ожинокіготь з патруля до Вітряного Клану. Вогнезір питає, чи отримав Однозір провідницьке ім'я і гадає, що йому краще самому згодом туди навідатись. А також відправляє Порохошуба засипати нору борсучихи і наказує всім воякам надалі пильнувати те місце. А дізнавшись ще про лисицю, йде попередити Вітряний Клан. Через це кіт сперечається з Попелюшкою, але проводжає її теплим поглядом і каже, що медикішка з кожним днем стає все більше схожою на Жовтоіклу.
На зустрічі з Однозором провідник засмучений, тому що стикається з різкою відповіддю, що Вітряному Клану не потрібна допомога.
Під час Зборища Вогнезір першим пропонує сидіти на гілках дубу і звідти звертатись до котів. Він і починає Зборище, після чого надає слово Однозорові. Вогнезір підтримує Леопардозірку, коли та оголошує претензії на луки, які раніше слугували тимчасовим місцем для Зборищ. Також кіт пропонує встановити правило, за яким Клан може переходити чужу територію, щоб дістатись на Зборище проте коти повинні тримати дистанцію не більше двох лисячих хвостів від озера, рухатись без зупинок і на полювати. Інші підтримують цю пропозицію.
Коли Листоплеса довго довго не повертається, провідник відправляє патруль.
Вогнезір висвячує у новаки Березка, нарікаючи його Березолапом, і призначає Золошуба виховником.
Згодом до Клану приходить кицюня Маргаритка з кошенятами, просячи допомоги. Провідник намагається ставитися до цього розважливо і з розуміє Маргаритку. Він застерігає кішку, що їй буде складно прожити без допомоги, і вирішує, що вона зможе залишитись на стільки, на скільки захоче.
Також кіт відпускає Листоплесу до Річкового Клану, щоб та допомогла їм.
Через деякий час Вогнезір вислуховує Вивіркострибку, яка пропонує допомогти Тіньовому Клану перемогти ворожих кицюнь. Провідник ставиться до цього насторожено, хоч і не спростовує факт, що потрібно допомагати Кланам. Його все ж переконують, кіт відправляє патруль, однак застерігає спочатку попросити дозволу Чорнозора, а якщо той відмовить — не сперечатись. Також він відмовляє Золошубові піти з Ожинокігтем. Мабуть, щоб ті знову не розсварились.
Хоч Вогнезір і поставився поблажливо до Маргаритки, він не вважає, що кішка зможе стати повноцінною частиною Клану, проте дозволяє Хмарохвосту навчити її прийомів, щоб вона могла захистити себе в лісі.
На Зборищі провідник розповідає про нового новака і Маргаритку з кошенята. Вогнезір злиться, коли Горобинокіготь починає з ним сперечатись щодо доцільності і заявляє, що вони ніколи не стануть вояками. Рудий кіт відчуває образу, адже сам він і його вояк Хмарохвіст були кицюнями, проте швидко заспокоюється. Через агресивні слова Однозора, що Громовий Клан надто багато приділяє уваги іншим Кланам, Вогнезір наполягає, що Клани не мають відвертатись одне від одного.
Вогнезір шокований і засмучений втечею Листоплесої, йому вкотре доводиться організовувати пошукові загони для доньки.
Під час атаки борсуків Вогнезір б'ється з ними і боронить вхід. Наприкінці битви провідник бачить незвичайного борсука і хоче напасти, проте Вивіркострибка його зупиняє, кажучи, що це та борсучиха, яка сказала котам покидати старі лісові землі. Тож Вогнезір знайомиться з Північчю і дякую їй за те, що привела підмогу — Вітряних вояків, а також Однозорові.
Захід[]
Вогнезір здивований появою Бурешуба та Студні, які прийшли з гір, вітається і просить допомогти з ремонтом вояцького кубла.
Кіт шокований смертю Попелюшки і дуже за нею горює. Також він знову дякує Півночі і пропонує залишитись відпочити, проте борсучиха відмовляється. Кіт відновлює табір разом з іншими. Він просить Ожинокігтя організувати збір трав і чатує біля тіла Попелюшки, старої подруги.
Пізніше він збирає віче, на якому обговорюється проблема з пастками Двоногів, після чого провідник наказує організувати мисливські патрулі і заповнити кагат здобичі, а також сам зголошується піти. Листоплеса просить його повернутись, якщо з подряпин знову піде кров, Вогнезір лиш знехотя погоджується. Він ділиться з медикішкою думками, що раніше йому було важко бачити у Клані кота, настільки схожого на Тигрозора, проте потім усвідомив, що Вохрошубка й Ожинокіготь з народження належали до Громового Клану, ким би не був їхній батько, цього не змінити, до того ж Зореклан не послав би Ожинокігтя до Сонцеспаду. Ще він усвідомив, що має довіряти Вивіркострибці, бо вона вже не кошеня.
Вогнезір дякує Бурешубові та Студні за допомогу у відбудові табору, коли ті вирішують перейти у Річковий Клан.
Згодом патруль виявляє, що Тіньовий Клан зробив помітки на Громовий землях, починається бійка між патрулями двох Кланів. Вогнезір вчасно приходить з іншими вояками і допомагає вигнати ворогів, у битві він б'ється з воєводою Бурошубкою, змушуючи її відступити. Вже у таборі він проводить віче з цього приводу, кіт відмовляється нападати у відповідь на Тіньовий табір, оскільки їхній власний Клан ще не відновився, але наказує пильніше слідкувати за слідами ворожого Клану на Громових землях.
На Зборищі провідник укотре дякує Вітряному Клану за допомогу, а тоді розповідає про загиблих та нову медикішку, натякаючи при цьому на те, що Громовий Клан через це не ослаб. Кіт звинувачує Чорнозора у нападі, але той заявляє, що їм потрібні нові землі для полювання і пропонує перерозподілити території. Вогнезір з Однозором обурюються через таку ідею і наполягають, що це неприпустимо. Громовий провідник вступає у перепалку з Шулікокригом, а потім зупиняє бійку між Кланами.
Коли Маргаритка тікає з кошенятами з Клану, Вогнезір вирішує, що вона дійсно не прижилася і не хоче тут жити. Він ставиться з розумінням до цього і не вважає за потрібне шукати її, але кота вмовляють інші. Вогнезір ставить лиш одну умову — не давити на Маргаритку, щоб вона повернулись
Провідник стурбований тим, що Двоноги показались і на Громових угіддях. Він вважає, що через це Тіньовий Клан може знову спробувати привласнити собі території. Ожинокіготь натякає що бійку, проте Вогнезір, як завжди, налаштований на мирне вирішення конфлікту. Він відправляє вояка обійти озеро, щоб дізнатись, шо коїться на кордонах між Річковим та Тіньовим Кланами. Помітно, що Вогнезір став ще більше довіряти Ожинокігтю і покладатися на нього.
Коли ж вояк проводить до нього Бурешуба та Студню, яких вигнали з Річкового Клану, Вогнезір каже, що Громовий Клан може забезпечити їм прихисток на стільки, на скільки вони захочуть, бо ті допомогли йому. Він також хвалить Ожинокігтя, що він вчинив правильно. Через таке рішення кіт наштовхується на сильний опір від своїх вояків, що Мишошубка сама організовує віче. Та провідник не хоче змінювати своє рішення, бо вважає, що Клану конче потрібні вояки. Він завершує віче на тому, що якщо Бурешуб і Студня захочуть піти, то вони їм допоможуть, чим зможуть, а якщо захочуть залишитись, то Клан їх прийме. Провідник ще ніколи так різко не віддавав наказів і не злився на вояків, які з ним не погоджуються. Видно, що Вогнезір відчуває борг перед Сіросмугом, тому, напевно, й хоче допомогти його дітям.
До нього в кубло заходить Ожинокіготь. Провідник із сумом згадує, як Сіросмуг віддав своїх дітей Річковому Клану, бо вважав, що їм там буде безпечно, і їх там радо приймуть. Ожинокіготь пропонує призначити нового воєводу, щоб зробити Клан сильнішим. Вогнезір знову пручається, бо гадає, що так він зрадить свого друга, в його очах і голосі багато болі. Він звертається за порадою до Листоплесої, до її кубла приходить Бурешуб, і вони намагаються переконати провідника зробити правильне рішення. Вогнезір із болем переступає через свої почуття і оголошує Сіросмуга мертвим.
Тепер надходить час обирати воєводу. Вогнезір гадає, що Орлякошуб міг би зайняти посаду воєводи, проте він сумнівається, чи зможе вояк стати гідним провідником після смерті Вогнезора. Листоплеса розповідає йому про знак, який отримала від Зореклану, що воєводою має стати Ожинокіготь, і провідник із цим погоджується. Та знову не все так просто, кіт знову стикається з опором, бо ж Ожинокіготь не мав новака, та коли коти дізнались про знак, то теж погоджуються.
Згодом Березолап каже Вогнезору, що на нього чекає Чорнозір, тож кіт вирішив піти сам, але потрапив у пастку для лисів. Це виявилось пасткою Шулікокрига, аби Ожинокіготь добив свого провідника і став провідником. Але той вбиває брата і рятує Вогнезора.
Цикл «Сила трьох»[]
Прозір[]
Вогнезір бачить сон про Небостража. Старий кіт промовляє пророцтво: «Буде троє, кров від твоєї крові, які триматимуть силу зір у своїх лапах». Вогнезір благає кота сказати більше, але той відмовляється і каже провіднику згадати про нього в майбутні часи. Рудий кіт прокидається й помічає Вивіркострибку з Ожинокігтем. Вогнезір розуміє, що пророцтво Небостража от-от здійсниться.
Коли стає відомо про мертву лисицю та її лисенят, Вогнезір з Піскоштормою йдуть перевіряти закинуте гніздо Двоногів, а Ожинокігтю наказує розприділити решту патрулів.
Сойко, Падубка й Левко тікають з табору, щоб знайти лисенят, але ті виявляються більшими, ніж кошенята уявляли. В спробі втекти від лиса Сойко падає в лощовину. Поки Листоплеса лікує сліпе кошеня, Вогнезір, Вивіркострибка та Ожинокіготь говорять з Падубкою та Левком.
Косариконіг, Порохошуб і Бурешуб сваряться через рішення Вогнезора. Косариконіг вважає, що не треба було віддавати частину території Тіньовому Клану, навіть якщо там було мало здобичі.
Вогнезір проводить новацьку церемонію для Падубки, Левка та Сойка. У виховники Леволап отримує Золошуба, Падуболапка — Листоплесу, а Сойколап — Ясносерду. Сойколапові дуже не подобається рішення Вогнезора, він не розуміє, чому Вогнезір дав йому однооку Ясносерду, якщо в Клані ще повно здорових вояків.
На Зборищі Чорнозір повідомляє, що хоче подякувати Вогнезорові за ті угіддя, які він віддав Тіньовому Клану. Вогнезір відповідає, що радий чути, що Тіньовий Клан отримав такий прибуток з території, яка є неплідною. Пізніше Вогнезір оголошує, що Леволап, Сойколап та Падуболапка стали новаками. Коли повертається Сіросмуг з Міллі, Вогнезір радіє, що його давній друг живий.
Через повернення Сіросмуга Вогнезір не може вирішити, хто тепер буде воєводою. Листоплеса йде до Місячного Ставу за порадою, але предки говорять, що це має вирішити Вогнезір. Врешті-решт воєводою залишається Ожинокіготь.
Вогнезора помітно в битві проти Тіньового Клану.
Сойколап вирішує стати медикотом, а Падуболапка тепер хоче тренуватися на воячку, й обоє говорять про це з Вогнезором. Провідник дає Падуболапці у виховники Орлякошуба.
Сойколап розповідає Вогнезорові про те, що скоро на Вітряний Клан нападуть собаки, й цим можна скористатися, але Вогнезір відмовляється від пропозиції новака.
На денному Зборищі Вогнезір разом з іншими провідниками оголошує підсумки змагань.
Сойколап проникає в сон провідника, де Вогнезір розмовляє з Небостражем про пророцтво.
Темна ріка[]
Коли Листоплеса розповідає Вогнезору про сон Сойколапа, в якому йшлося про біду в Річковому Клані, Вогнезір запитує медикішку, чи були якісь повідомлення про Громовий Клан. Провідник відмовляється допомагати Річковим котам і каже, що втомився робити як краще, а потім з'ясовувати, що через це його Громових котів звинувачують усі інші Клани.
Пізніше Вогнезір проводить вояцьку церемонію для Міллі. Кішка відмовляється змінювати собі ім'я, і Громовий провідник схвалює її рішення.
Піскошторма й Порохошуб доповідають Вогнезору, що Вітряний Клан полює в лісі на білок. Вогнезір запитує, чи переходили Вітряні коти кордон, і Піскошторма заперечує. Кіт каже, що він не може вказувати сусідам, на що їм полювати на власній території.
На Зборищі Вогнезір не згадує, що Вітряний Клан краде здобич, і цим змушує Громових котів думати, що їхній провідник просто боїться.
Падуболапка просить Вогнезора відправити патруль до Річкового Клану, щоб допомогти їм вирішити проблему з домівкою. Вогнезір каже, що Річковим котам треба дати можливість самостійно впоратися з проблемами.
Потім Вогнезір просить Листоплесу й Сойколапа піти до Вітряних котів, щоб дізнатися, чи є реальні підстави для битви.
Однозір звинувачує Вогнезора в крадіжці Смички, Осетки та Ластівки. Бризолап, Вересолапка, Леволап, Падуболапка й Сойколап повертають кошенят з тунелів і зупиняють наближення битви між Громовим і Вітряним Кланами.
Вигнанці[]
Вогнезір збирає прикордонний патруль замість Ожинокігтя, бо воєвода проводить іспит. Коти збираються вже йти, але у цей час приходять Ожинокіготь, Порохошуб та Косариконіг зі своїми учнями, які вже склали іспит. Через цю новину патруль доводиться відкласти до вечора.
Провідник скликає віче Клану, щоб провести вояцьку церемонію для Бубколапа, Ліщинолапки та Мишколапа. Перед висвяченням кремовий новак переживає, що Вогнезір може дати йому ім'я пов'язане з куцим хвостом, проте Ясносерда запевняє Бубколапа, що рудошубий кіт нікому не дасть жорстокого імені. Так і стається: Вогнезір називає Бубколапа Бубконосом; Ліщинолапка стає Ліщинохвостою; Мишколап тепер Мишовус.
Незабаром він проводить церемонію назовництва для Лиска та Крижинки. Перший стає Лисолапом, його виховниця — Вивіркострибка; друга кицька тепер Криголапка, її наставницею буде Білокрила. Березопад насміхається, що провіднику варто було призначити його замість Білокрилої, але Піскошторма заступається за свого партнера.
Пізніше Вогнезір вирушає у вечірній патруль з Падуболапкою та Орлякошубом. Вони йдуть перевіряти Тіньовий кордон, а там зустрічають Бубконоса й Березопада, що змагаються з трьома Тіньовими вояками. Вогнистий провідник дуже гнівається на Громових котів, і вибачається за них перед Бурошубкою, Горобинокігтем і Дубошубом, обіцяючи покарати порушників. Вони вже збираються йти, як на місце сварки приходить Чорнозір. Він розказує Вогнезору про свої хвилювання щодо озерних територій, та колишній кицюня заспокоює кота. Повернувшись до табору, Вогнезір карає Березопада із Бубконосом повнею новацьких обов'язків.
Падуболапка прибігає до провідника з новиною, що вояки завітрили біля Вітряного Клану чужинців. Проте у цей час до табору приходять ті ж самі коти; Вогнезір відразу впізнає Пазура-Стрімкого-Орла та Ніч-Без-Зірок. Коти Племені приходять з проханням відпустити Бурешуба і Студню до гір, щоб допомогти впоратися з волоцюгами, які тероризують Плем'я. Не дивлячись на всі образи, партнери погоджуються піти, а разом із ними визиваються Ожинокіготь та Вивіркострибка. Вогнезір дозволяє їм піти.
Громовий провідник з декількома іншими котами йде порадитися щодо подорожі. Сойколап, Леволап і Падуболапка підслуховують розмову про те, що вояки збираються покликати у мандрівку Воронокрила й Вохрошубку, які колись теж ходили до Племені. Вивіркострибка помічає новаків, але Вогнезір просить її не злитися. Брати і сестра також просять взяти їх, і, після декількох сумнівів Вогнезір все ж погоджується.
Він з Ожинокігтем обговорює, кого поставити на місце воєводи, поки смугань буде відсутній, і домовляються, що тимчасово його буде заміняти Сіросмуг. Потім Вогнезір проводжає мандрівників і бажає їм щасливої дороги.
Затемнення[]
Провідник нарікає Медолапку та Маколапку вояцькми іменами. Він витягує Сойколапа з озера, коли той намагається дістати свою палицю з води, а потім пливе, щоб дістати її самому. Вогнезір має проблеми з Вітряним Кланом, які перетинають кордон. Він посилає котів, щоб поговорити з крадіями, але Золоніжка не приймає їх. Деякі коти хочуть битися, але провідник каже, що кров не проллється, якщо це не буде потрібно. Коли Вітряний Клан атакує, Вогнезір б'ється з ними. Лідер Громового Клану направляє три патрулі, один з яких очолює сам для боротьби. Під час перевірки кордонів він знаходить лисячу нору, звідки Вітряний Клан пробирався на територію Громоклану. Він наказує своїм воякам битися. Пізніше він дає двом своїм онукам і Попелюшколапці вояцькі імена, називаючи їх Падублисткою, Левожаром і Попелюшкосердою.
Довгі тіні[]
Коли Левожара ловлять на бойововe тренуванні, Вогнезір сердиться через це та кричить на них, кажучи коту, що тепер він вояк і йому більше не потрібно тренуватися, і що їх бій був набагато жорстокішими, ніж звичайний.
Пізніше провідник хворіє, коли зелений кашлюк поширюється табором. Котяча м’ята на території Громового Клану висихає, тож він відправляє інших котів, які підхопили хворобу, до закинутого гнізда Двоногів. Там Вогнезір втрачає четверте життя від хвороби. Коли котячу м’яту знаходять, усі одужують, і вилікувані коти повертаються до табору.
Пізніше з'ясовується, що Золошуб допоміг Шулікокригу спробувати вбити Вогнезора, оскільки він був Вивіркострибчиним батьком.
Сходить сонце[]
Вогнезір хвилюється, що Сол може не бути вбивцею Золошуба, і починає думати, чи мав він рацію, відправляючи патруль до Сонцеспаду. Пізніше він питає Листоплесу, чи може вона спробувати поговорити з Золошубом у Зореклані і запитати, хто був його вбивцею.
Коли Падуболистка розповідає Кланам про їхніх справжніх батьків, кіт дуже здивований і шокований, але бере контроль над Кланом, кажучи, що вони повинні залишатися сильними, незважаючи на все, що сталося.
Цикл «Знамення Зореклану»[]
Четвертий новак[]
Вогнезір присутній на Зборищі. Він представляє новоспечених вояків — Жабокрока та Ружопелюстку. Провідник дещо збентежений оголошенням Леопардозірки про те, що інші Клани крадуть рибу. Зазначено, що він ледь-ледь зберігає спокій, коли говорить. Згодом, він оголошує, що Зборище закінчено. Коли Громовий Клан повертається до табору, він обговорює слова Річкової провідниці з воєводою. Вогнезір каже, що не Клан не буде нападати на Річковий Клан за умови, що вони не перетнуть кордон біля струмка.
Сойкопер згадує, як на Вогнезора напала лисиця, через що він втратив своє життя. Раптом медикіт відчуває запах вогню і виявляє, що край улоговини горить. На запах приходять Сіросмуг, Вогнезір і Вивіркострибка. Він наказує Сойкоперу знайти котів, які принесуть воду зі струмка. Потім, кіт перевіряє, чи не залишилось чогось, що може спалахнути.
Вогнезір проводить церемонію посвячення у новаки Голубки та Плющинки.
Цей розділ потребує заповнення...
Манга «Пригоди Сіросмуга»[]
Повернення вояка[]
Вогнезір з'являється на Зборищі, вітаючись з прибулим Сіросмугом.
Родовід[]
Батько:
Сестра:
Брати/сестри:
Єдинокровний брат:
Єдинокровна сестра:
Пара:
Племінники:
Племінники/племінниці:
Доньки:
Внучка:
Внуки:
Внучата племінниця:
Правнучаті племінниці:
Галерея[]
Пікселі[]
_by_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B0.png "Рудько(кицюня) by Леопардосерда.png (18 КБ)")
кицюня
_by_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B0.png "Вогнелап(новак) by Леопардосерда.png (19 КБ)")
новак
_by_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B0.png "Вогнесерд(вояк) by Леопардосерда.png (26 КБ)")
вояк
_by_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B0.png "Вогнесерд(воєвода) by Леопардосерда.png (20 КБ)")
воєвода
_by_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B0.png "Вогнезір(провідник) by Леопардосерда.png (17 КБ)")
провідник
Офіційні зображення[]
Англійські обкладинки
Іноземні обкладинки
Польські ілюстрації
Цікаві факти[]
- За основу Вогнезора був узятий кіт Кейт Кері, Шреді.[13]
- Якби Кейт мала змогу назвати Вогнезора людським ім'ям, вона б назвала його Коліном[14].
- Почуття між Вогнелапом та Плямолисткою не показувалися, бо кіт був ще зовсім юним, та навіть якби медикиця не померла, вони б все одно не були парою.[13]
- Ерін Гантер казали, що Вогнезір ніколи не мав романтичних почуттів до Попелюшки.[15]
- Вогнезір і Бич — єдинокровні брати, однак провідник не знав про це.[16]
- Другий цикл вівся від інших осіб, тому що Гантери вважали історію Вогнезора завершеною.[13]
- Одним з його улюблених обов’язків як провідника є проведення новацьких церемоній.
- Вікі натякнула, що Вогнезір не пов’язаний із Громозором.[17]
- Вікі сказала, що причина, з якої Вогнезір має зелені очі, полягає в тому, що вона має зелені очі.[18]
- Зазвичай вояки не стають виховниками своїх близьких родичів, але Вогнезір був виховником свого племінника — Хмарохвоста.
- Вікі вважає, що його мати не знала, що він став диким котом.[19]
- Вікі сказала, що Рудько був найпершим персонажем, створеним для «Котів Вояків».[20]
- Хоча Кейт не відчуває неприязні до Вогнезора і вважає його «виключно добрим хлопцем з всебічним характером», вона також вважає його «цілком позбавленим чарівності, а чарівність є ключем до завоювання її серця».[21]
Помилки[]
- У манзі «У ліси!» Тигрокіготь називає Вогнесерда Вогнезором, хоча на той момент провідницею була Синьозірка.
- Зазначено, що після битви з щурами, у Вогнезора залишилось 6 життів, хоч насправді їх стало 7.
Цитати[]
- Левосерд: «Тепер бачиш, чому здобич така цінна? — нявкнув Левосерд. — Ми маємо боротися, щоб захистити той мізер, що у нас є.»
«На волю!», 2023, с. 72-73, розділ 5
- Вогнелап: «Зустріч із Ляпком переконала мене, що я прийняв правильне рішення. Я б ніколи не був задоволений безтурботним життям кицюні.»
«На волю!», 2016, с. 153, розділ 11
- Синьозірка: «І тепер ми спостерігаємо за тобою. Ти — той, кого ми обрали, Вогнезоре. Ти — вогонь, який врятує Клан. Ніхто з вояків Зореклану не привів тебе сюди. Ти сам прийшов, бо маєш вояцький дух і серце справжнього кота Клану. Твоя віра в Зореклан дасть тобі силу»
«Темні часи», 2023, с. 267, розділ 25
- Плямолистка: «Я була й завжди буду медикішкою. Це для мене головне, важливіше за будь-кого в лісі, важливіше навіть за Вогнезора.»
«Шлях Вогнезора», с. 409, розділ 29
- Попелюшкосерда: «Вогнезір не любить наживати нам клопотів, — пояснила Попелюшкосерда. — Він завжди намагається виходити з усіх халеп без війни. Почасти через це він чудовий провідник.»
Примітки[]
- ↑ На волю!, ст. 83
- ↑ «Сходить сонце», Сходить сонце/Громадянство
- ↑ Четвертий новак, Громадянство
- ↑ Вогонь і крига, ст. 174
- ↑ На волю!, ст. 17
- ↑ 6,0 6,1 Темні часи, ст. 261
- ↑ Четвертий новак, ст. 109
- ↑ Таємниці Кланів, с.27
- ↑ На волю!, ст. 15
- ↑ На волю!, ст. 85-86
- ↑ Зниклий вояк, ст. 9
- ↑ 12,0 12,1 12,2 12,3 12,4 12,5 12,6 Сімейне дерево котів-вояків
- ↑ 13,0 13,1 13,2 Erin Hunter Chat 1
- ↑ Блог Кейт Кері
- ↑ Erin Hunter Chat 3
- ↑ Фейсбук Вікі Голмс
- ↑ Erin Hunter Chat 4
- ↑ https://warriorcats.com/content/article/warrior-cats-minis-revealed
- ↑ Erin Hunter Chat 2
- ↑ Erin Hunter Answers Your Questions Fall 2010
- ↑ Блог Кейт Кері